До книжки увійшли дві повісті класика грузинської літератури Іллі Чавчавадзе (1837–1907) — «І це людина?!» та «Отараант-удова». У першій з них змальовано безцільне існування бездітного дворянського подружжя — князя Луарсаба Таткарідзе та його дружини Дареджан. Вони деградували морально й розумово, загрузли в болоті лінощів, марновірства, заздрощів, дрібної злоби.

Другу повість присвячено стосункам селян і дворян. Селянський син Георгій закохується в дворянку Кесо і, щоб бачити її, наймається до неї в маєток. Його кохання Кесо помічає тільки тоді, коли Георгій помирає від смертельної травми.