Цей твір Василя Шкляра не переспів, а сумлінна, хоч подекуди, може, й надто розкута інтерпретація шедевру світового письменства. Інтерпретація, яка виходить за межі традиційних уявлень про літературний переклад. Свідомий відступ від «букви» оригіналу, на думку Василя Шкляра, лише допомагає йому зберегти і наблизити до сьогоднішнього читача дух, красу та колорит найхарактерніших новел «Декамерона».

Всупереч відомому твердженню, що перекладач поезії є суперником автора, а тлумач прози є його рабом, Василь Шкляр дотримується принципу золотої середини і презентує твір Джованні Боккаччо таким, яким він бачить його очима нашого сучасника.